Цей пост я пишу майже відразу після другого випуску.
Клімкін майже виривається на перше місце моїх найулюбленіших політичних оглядачів, хоча звісно Портников то наше все.
Чесно кажучи я вже давно не зустрічав настільки спокійної, розважної, розумної людини.
Я навіть не уявляю, де і як його знайшов та переконав працювати разом Президент Порошенко.
Але думаю, що за часи їх спільної праці міжнародні відносини, а ви самі повинні розуміти в яких умовах їм доводилось працювати, були надійно захищені професіоналом!
1. Коротше кажучи, у нього на каналі LIGAnet є цілий цикл інтерв’ю Клімкін Пояснює.
Раджу дивитися актуальні випуски, маю надію, що вони ще довго будуть йди. Навіть довелось підписатися на канал :).
Останній, на момент написання, випуск
Поки я “готував” цей пост, вийшло ще декілька інтерв’ю на різних каналах з Клімкіним – вони всі цікаві, насамперед тому, що американці обрали Трампа в другий раз, а коаліція в Німеччині розвалилась, та будуть, скоріш за все, позачергові вибори в Бундестаг.
Я вважаю ситуацію майже катастрофічною для України, але подивимось, що то буде. Порох, та й Клімкін, не мають таких песимістичних прогнозів стосовно Трампа.
2. По суті у мене є три найулюбленіші історичні канали на Youtube: Канал ім. Т.Г. Шевченка братів Капранових, канал Владлена Мараєва Історія Без Міфів та канал Олександра Алфьорова
Владлен Мараєв — український історик, краєзнавець, відеоблогер. Кандидат історичних наук (2014).
Мені дуже подобається його спокійна мова, пояснення. Він дає теж дуже багато інтерв’ю різним каналам. Рекомендую дивитись його постійно.
Який президент ЗАСЛУГОВУЄ на свою купюру? — історик Владлен Мараєв @IstoriyaBezMifiv
Мій коментар на рахунок українських президентів на українських купюрах:
Навіть ЯКЩО станеться так, як уявляють собі учасники інтерв’ю, ЯКЩО це зелене чмо поставлять на будь-яку купюру, я припиню розмовляти українською назавжди. Я розумію тут всім пофігу на мене… але буде так!!! ЯКЩО цей народ все одно не зрозуміє ХТО САМЕ дав йому перемогу – він взагалі не вартий існування і моєї участі у його житті.
—-
Вважайте мене сраним порохоботом, але Порох вже вартий своєї купюри. Я розумію, ідіоти хотіли б, щоб він все гівно, яке накопичилось за 23 роки незалежності до нього, розрулив би за один день самим фактом свого існування. І це після обрання (з наполегливістю!!!!!!! з ДРУГОГО разу!!!!) нарідом (тут без помилки написано) двічі Зека. Ідіоти.
—-
Він міг все це кинути давним-давно, ну не тримає людину тут нічого. Ідіоти, які вважають, що він не зможе побудувати свій бізнес ззовні – просто ідіоти. Але ж він не кинув. І не кинув не тому, що гроші закінчаться у нього для нього… а тому, що у нього закінчаться гроші для України! Можливо я дуже наївний – давайте, просвітить мене.
Ось купив собі майже на день народження офігезний подарунок 🙂
Пам’ятаю мене лякали все моє життя:
– не читай лежачи – зіпсуєш зір
– не дивись телевізор багато – зіпсуєш зір
– не читай вночі – зіпсуєш зір
– не дивись на зварку – зіпсуєш зір
– не дивись на сонце – зіпсуєш зір
– не грайся довго за комп’ютером – зіпсуєш зір
– не сиди довго за комп’ютером, бо ти ж на роботі 8 годин сидиш – зіпсуєш зір
Дотягнув до 46 років. Насправді зір зіпсувався через срану русню та необхідність сидіти постійно в затемненому приміщенні та працювати за комп’ютером, бо навіть коли йде війна – треба чимось годувати родину.
Ну то таке…. подивимось наскільки мене ще вистачить.
Продовжимо.
Звісно зараз, коли продовжується війна з рашкою, постійно доводиться дивитись багато різних інтерв’ю. Майже всі вони пов’язані з політикою та війною.
Але більшість цих інтерв’ю втрачають свою актуальність за декілька тижні, тож мені не дуже хочеться робити з полумертвого блогу ще й зібрання мертвих та нецікавих інтерв’ю.
Але напевне я від цього нікуди не дінусь, бо так чи інакше все, що мені зараз цікаво пов’язане з війною.
1. Брати Капранови.
На превеликий мій жаль один з братів відійшов в засвіти цього літа. Я хоч і не знаю нікого з них персонально, нажаль досі не прочитав жодної з їх книжок, лише з превеликим задоволенням дивлюсь їх канал та був підписаний на їх сторінку у фейсбуці, та мені так неймовірно було шкода Дмитра, що я навіть не можу не передати! Це просто неймовірно несправедливо, що такі люди вмирають, а всяка наволоч продовжує паскудити нашу землю.
Новий проект каналу “Ознаки” – НЕВІДОМІ ЛЮДИ.
Я не дуже й то можу порадити дивитись всі відео на канал, деякі з них суперечливі, як на мене, але дві частини відвертого інтерв’ю з Віталіем Капрановим дуже раджу подивитися.
Частина перша
Частина друга
2. Два моїх самих улюблених політичних оглядачів – Віталій Портников та Ярослав Грицак
Подивимось через роки, як то воно станеться.
Нажаль оптимізму в їх словах не дуже багато, бо всім притомним людям зрозуміло, у що загнали себе українці в 2019-у році, обравши зеленогундосого боневтіка мівіновича.
Роблю її виключно для себе. щоб нарешті почати збирати якісь спогади, щоб потім можно було до них звернутися та подивитись, чи справдились якісь прогнози та очікування.
Або просто щоб не загубились якісь цікаві відео з розумними людьми. Бо на цей момент у мене відкрити в браузері більше 200 вкладок, більшість з них відео з Youtube, які немає часу передивитись.
Знову ж таки більшість з них – уроки німецької, бо я в Німеччині вже трохи більше 2-х років на цей момент. Чому я тут – думаю і так всі розуміють. Чи буду про це писати – ще не знаю.
За ці майже вже три роки війни було вже багато інтерв’ю, які я передивився.
Нажаль вже є такі, де люди в яких брали інтерв’ю вже загинули, скільки їх загине ще…
Клята русня забирає найкращих українців, спалюючи при цьому свій людський, якщо цих потвор так можна назвати, непотріб.
Це мене бісить найбільше.
За ці роки якось виокремились декілька каналів та людей, інтерв’ю яких я для себе обрав.
На щастя, довбаній арестович до них ніколи не входив – якось я уникнув цієї масової істерії початку війни.
Я не знаю, чи зміниться моє ставлення до них з часом – подивимось.
З політичних оглядачів – перший, це, звичайно, пан Портников. Можна сміливо вводити в пошуку Youtube – Діалоги з Портниковим – і дивитись актуальну інформацію.
Але в цей випуск я наразі додам три інших інтерв’ю.
Про кожного з гостей можно довго розповідати. Можно цілі сайти про кожного зробити, це дуже цікаві, та ерудовані люди. Кому буде цікаво – гугліть!
1. Ярослав Грицак. Український історик та публіцист. Доктор історичних наук, професор Українського католицького університету у Львові (з Вікіпедії).
Історик Грицак про Зеленського і Трампа, а також помилки українців | DW Ukrainian
2. Павло Клімкін. Український державний діяч і дипломат. З 19 червня 2014 до 29 серпня 2019 року — Міністр закордонних справ України за часів Президента Петра Порошенко.
МИ ПОТРАПИЛИ В ШТОРМ. СТАВКИ БУДУТЬ ПІДНЯТІ. ЄВРОПА І НОВИЙ СЕТ РИЗИКІВ | ПАВЛО КЛІМКІН
3. Віталій Волочай. Український кіберспортивний та спортивний коментатор.
Честно кажучи про цю людину я до цього інтерв’ю взагалі не чув. Але само інтерв’ю відкрило для мене деякі неочевидні моменти в спорті під час війни. Неочікувано.
Віталій Волочай (VILAT) про політику і спорт, матюки українською та продажний МОК…
Наразі це поки що все, бо моє “не все” невідомо чи взагалі можно передивитись за розумний час.
Тим більше, що в країні відбувається стільки всякої хріні, що волоси встають дибки.
Думаю буду публікувати такі дописи по суботах зранку. Самі обирайте час, коли слухати та дивитись.
Зараз 31 грудня 2022 року 16:22 за місцевим часом і я навіть не знаю з чого почати, я не робив жодних змін у цьому пості до теперішнього моменту, і чи треба починати взагалі…
Я гадаю, що всі, хто будуть це колись можливо читати, в курсі того, що накоїла погана русня в Україні у 2022 році.
Маю надію, що через декілька років діти будуть питати, а що то за країна така – росія? Як зараз питають про срср.
В цьому році році я не прочитав жодної книги за власним бажанням.
Тільки вимушено в таборі біженців в Бітбургу, Німеччина.
Прочитав те, що вдалося купити у Львові дітям – декілька книжок Джеремі Стронга про стрілку на чотирьох лапах.
Всі наші книжки залишились в Україні і чи повернемось ми колись туди – невідомо.
Поки у Німеччині не маю змоги купувати паперові українськи книжки, а електронні читати я поки що не хочу.
Чи буде читацький челендж наступного року я не знаю, поки не вирішив.
В Южному майже кожного тижня ховають полеглих військових.
Я навіть не уявляю, що коїться в масштабах всієї країни.
І я не уявляю як нам всім з цим жити далі.
Всім нам Перемоги! Я вірю, що так і буде.
Але от що буде потім – тут у мене немає хоч якоїсь впевненості, бо “мудрий український нарід” поки що ліпить переможця з боневтіка мівіновіча і що він наліпить після перемоги – то велике запитання!
Чесно кажучи мені дуже не хочеться жити в країні, де це зелене чмо з арестовичем будуть героями, замість Марченко (на цей момент в нього навіть немає Героя України, хоча він врятував Миколаїв, Одессу, та і в цілому південь України!!!!), Залужного і багатьох-багатьох-багатьох інших!!!!!
Якось так…
P.S.
І ще я дуже боюсь почути деякі новини! Дуже!
І ні, ядерна зброя тут ні до чого.
Починаємо новий читацький челендж.
Попередні: 2019 / 2020
1.Сходження на Кайзервальд
Дуже цікава збірка. Мені подобаються такі невеличкі оповідання про звичайне життя.
Тут одна дурепа написала у відгуку на Goodreads – “відчуття безвиході, сірості і безпросвітності у житті” – людина зовсім не зрозуміла про шо та збірка, та й очевидно не дочитала до кінця книгу. Насправді майже кожне оповідання має хеппіенд так, чи інакше. У кожному оповіданні авторкою прописана думка: все буде добре, лише живи по совісті – тобі обов’язково допоможуть або люди, або обставини (може й Бог, для тих, хто в нього вірить).
Щось я знову не вкладаюсь у строки – березень вже майже скінчився, а я прочитав лише дві книги.
2. Жоель Діккер.Книга Балтиморів
Навідміну від Гаррі Квеберта та Стефані Мейлер – ця книга не детектив. Роман в чистому вигляді.
Але автор зберігає той же самий стиль викладання – короткі нариси зі стрибками по часовій лінії вперед-назад.
Крізь весь роман автор проводить лінію, що людство читає дедалі меньше книжок, а дивляться більше фільмів та користуються Інтернетом.
Колись зірками в Америці ставали космонавти й учені. Сьогодні зірками стають люди, які нічого не роблять і тільки весь час фотографують то себе, то свою їжу.
— Пообіцяй мені тільки одне: хоч як воно там буде, не ставай геєм.
— Оце так ви дякуєте мені за те, що я дбаю про ваше майбутнє?
— Моє майбутнє — це мої книжки, — відтяв я. — А не ваш дурнуватий фільм.
— Ох, прошу вас, облиште ці революційні гасла, яким ніхто вже не вірить. Книжка — це минуле, бідолашний мій друже.
— Рою, як ви можете таке казати?
— Не треба корчити таку сумну гримасу, Ґольдманчику. Через двадцять років люди вже не читатимуть книжок. Отак. Будуть дуже заклопотані зароблянням грошиків і не відриватимуться від мобільників. Видавничій галузі капець, Ґольдмане. Ваші внуки дивитимуться на книжки, як ми оце дивимося на єгипетські ієрогліфи. Питатимуть: «Дідуню, а нащо ті книжки потрібні були?» — а ви їм казатимете: «Щоб помріяти можна було. А може, щоб дерева псувати, я вже й забув нащо». І вже пізно буде на те, щоб оговтатися: людська дебільність сягне вершини свого розвитку, і ми просто повбиваємо одне одного з нашої природженої дурості (власне, це ми й зараз більш чи менш успішно робимо). Майбутнє належить не книжкам, Ґольдмане.
— Та невже? А чому ж воно належить, Рою?
— Кінематографу, Ґольдмане. Йому
— Кінематографу?
— Авжеж, кінематографу, Ґольдмане, ось кому належить майбутнє! Люди вже зараз хочуть бачити відеоряд! Люди не хочуть думати, вони хочуть, щоб їх провадили. Від ранку до вечора перебувають вони у рабстві, а як приходять додому, то не знають, що з собою вдіяти: нема більше пана і господаря з ними, нема тієї щедрої руки, що дарує їжу, скеровує й шмагає батогом. Та, дякувати богові, є телебачення. Людина вмикає телевізор, вклякає перед ним і вручає йому свою долю. «Що мушу я їсти, пане?» — питає вона в телевізора. «Заморожену лазанью», — каже їй реклама. І ось людина біжить бігцем і ставить у мікрохвильову піч ту мерзлу гидоту. Потім знову вклякає й питає: «А що мені пити, пане мій?» І телевізор люто горлає: «Ультрасолодку колу!» І наказує: «Жери, тварюко, жери! Нехай тіло твоє зів’яне і стане брезкле». І людина скоряється його велінням. За годину після вечері телевізор змінює рекламу: «Ти занадто гладкий! Ти потворний! Іди й виконуй гімнастичні вправи! Будь красивий!» І тоді ви купуєте електроди, що зроблять ваше тіло рельєфним, креми, від яких ваші м’язи розростуться, поки ви спатимете, чарівні пігулки, які виконуватимуть за вас оту гімнастику, якої ви не маєте ніякого бажання виконувати, бо перетравлюєте піцу! Отак життя й минає, Ґольдмане. Людина слабка. Згідно зі стадним інстинктом, вона іде душитися в темних залах, що звуться кінотеатрами. І гоп! — вам демонструють рекламу, нав’язують попкорн, музику, безоплатні ілюстровані часописи, а перед фільмом показують трейлери, які наче кажуть вам: «Бевзю заплішений, ти дивишся не той фільм, біжи мерщій і дивися оцей, він набагато ліпший!» Воно, звісно, так, але ось халепа: ви вже заплатили за квиток, то мусите сидіти! Отож ви підете дивитися ще й той фільм, а там трапиться іще один трейлер, який дасть вам на здогад, що ви йолоп, бовдур і взагалі ніщо, і як настане перерва, ви підете до буфету випити содової й з’їсти морозива за шалені гроші, щоб забути про свою жалюгідну долю. І в останній на світі книгарні залишитеся тоді, може, тільки ви та ще жменька таких упертюхів, проте довго боротися ви не зможете: вас усе одно переможе народ, що складається із зомбі та рабів.
Драми немає, а є драми. Драма твоєї тітоньки, твоїх братів. Драма життя. Драми були й будуть, а жити треба попри все. Драм уникнути неможливо. Та й, по правді, неважливі вони. Важливо те, як ти з них виходиш.
Навіщо я пишу? Тому що книги потужніші, ніж саме життя. Книги — це найпрекрасніша перемога над ним. Книги — це свідчення незламності нашого духу, непереборної потуги нашої пам’яті.
3. Дорж Бату. Франческа. Повелителька траєкторій.
Ну дуже цікавезна книга. Я ржав в голосов напевне разів з двадцять. Всім рекомендую – дуже легка у читанні книга.
Її можливо прочитати за один день (десь години за 3-4) та підняти собі настрій.
Але як не дивно – це не на 100% гумористична книга. Є деякі сцени, які змушують читача замислитися над життям.
Цікаво спостерігати, як сам головний герой спостерігає за життям американців та порівнює їх з українцями.
4. Мартін Содомка. Як змайструвати літак
Ілюстрації дуже круті, але текст… чесно кажучи я взагалі не розумію як це буде читати дитина! Сцени закінчуються раптово, починаються раптово, логічного зв’язку між ними майже немає. В мене є декілька книжок цього автора, але читав я крім цієї тільки про мотоцикл. Здається там сюжет книги більш плавний, але точно не пам’ятаю.
Підсумок:
Ілюстрації – 5 з 5 (дуже гарний стиль малюнків!!!)
Текст – 2 з 5 (Діалоги написані добре, є смішні моменти, але тупо розірвані й зрозуміти чому зараз почався цей діалог, а не якійсь інший, немає ніякої можливості. І це я читав книгу дітям, та давав деякі пояснення – дитина сама взагалі б не зрозуміла про шо мова!)
5. Том ДеМарко. Deadline: Роман об управлении проектами
Читаю її вже не перший раз. Але дещо у мене змінилося до неї ставлення з плином часу.
Зараз, в 2021 році, в книзі звичайно зберіглись актуальні теми по управлінню проектами, але й дуже багато наївних, у наш час, висновків.
Особливо мені подобається, після локдауну 2020-го, такий абзац:
– Черт возьми, почему-то я в этом не сомневаюсь. – Он еще раз пролистал полученные от нее бумаги. – Кроме того, я хочу, чтобы все находились в одном месте. Дистанционное сотрудничество абсолютно исключено. Невозможно выполнить проект, если люди, которые над ним работают, разбросаны по городам и весям
Така собі технологічна казочка з хеппіендом. Рекомендую всім, навіть не пов’язанім з програмуванням – дозволяє трошки ширше поглянути на світ.
6. Юрій Журавель. Знай Наших (Книга I)
Просто чудова ілюстрована книга з короткими оповіданнями про життя видатних українців. Юрій Журавель неймовірно талановитий ілюстратор, а ще музикант, письменник, співак.
Дуже чекаю на другий том!
7. Мартин Брест.Верочка. Прошлое и настоящее.
Продовжуємо традицію додавання книг Мартіна на Goodreads.
На відміну від першої, ця книги більш складна для читання. В сенсі “книга на подумати”.
Нажаль країна зараз в дуже непростому стані, та в мене є надія, що хоч хтось “дорослий” таки залишився там, де треба!
Оце ганьба, так ганьба. Но “шо маємо – то маємо” 🙁
Судячи з усього – читач з мене такий же приблизно, як і блогер.
Якщо публікувати в блозі щось про сучасне українське життя – буде пі…., не буде про шо читати, та й фейсбук є для цього.
Наступного року читацький челендж продовжуємо без змін – будемо лупати ту скалу по одній книжці в тиждень.
Та й не тільки ту!
Я, якось, побачив у Instagram підсумки читацького року… якась пані прочитала 231 книгу, якщо я не помиляюсь, i це просто жесть.
Мені, навіть, важко уявити, як воно, таке, сталося.
Насправді на наш вік вже випало багато цікавих за форматом дат, які я пропустив.
Наприклад, була ціла низка дат типу 01-02-03 04:05:06, або 10-09-08 07:06:05.
Ще приклад – 11-11-11 11:11:11. Мені в цей день взагалі було 11+11+11 = 33 роки.
Але цю, чомусь, я вирішив не пропускати.
Нашо воно мені – я не знаю 🙂 але нехай буде.
Всім же попадалися статті накшталт “5 пар вихідніх в одному місяці. Наступний випадок через 800 років.”
Хоча на повірку таке трапляється досить часто – треба лише мати трошки мізків та вміти користуватися календарем.
Так ось – 22 день 22 року 22 сторіччя 22:22:22 буде лише через 1 вік 1 рік 1 день 11 годин 11 хвилин та 11 секунд:)
Навіть цікаво – чи доживуть данні цього сайту до цієї дати.
Продолжим традицию читательских вызовов и в этом году. Прошлогодний позор.
Опять начинаю писать этот пост 4-го января.
Опять 52 книги.
Опять Goodreads мне в помощь.
Опять всё это будет дописываться по мере прочтения книг.
И опять всё это опубликую первого января в 10:08, только уже 2021 года.
Понеслась!
1. Первой книгой этого года будет Сергей Довлатов. Собрание сочинений в 4-х томах. Том 1
Очень странно, что я не читал его раньше. Хотя нет, не странно.
Писать какое-то краткое содержание довольно глупо – Довлатова надо читать целиком. Пока я под большим впечатлением. Причём чем больше я его читаю, тем больше понимаю, что его стиль, его манеру рассказа позаимствовали многие его современники – я не раз ловил себя на мысли, что я уже где-то такой стиль и манеру письма уже встречал.
Бушу протянули стакан ликера. Буш охотно выпил и сказал:
– Мне нельзя. Я на задании.
2. Сергей Довлатов. Собрание сочинений в 4-х томах. Том 2
Когда я читал рассказы из цикла “Зона” было реально страшно.
Про работу экскурсоводом написано так, как будто ты глазами всё это видишь сам. У меня такие ощущения были, когда я читал про охоту в “Война и Мир” Толстого.
Короче, либо это временно, либо справедливо…
3. Джоан Роулинг. Гаррі Поттер і філософський камінь. Ілюстроване видання
Купил 4 иллюстрированных книги про Гарри Поттера. Иллюстратор Джим Кей. Иллюстрации просто шикарные. Просто шикарные. Всем советую.
Покупайте любой перевод. У меня просто шикарный (я знаю, что третий раз) украинский перевод. Геґрід з львівською гварою – это просто бомба!!!
Некоторые имена собственные в этом украинском переводе немного не похожи на дубляж фильмов – поэтому непривычно, но всё-равно очень крутой перевод!
Единственная проблема – неизвестно когда будет 5-я книга, про остальные я вообще молчу.
Роулинг с этим иллюстратором работали и над другими книгами. Знаю точно есть Гаррі Поттер. Історія магії
4. Джоан Роулинг. Гаррі Поттер і таємна кімната. Ілюстроване видання
5. Давно, очень давно я не читал хороших детективов. Случайно у кого-то в Instagram увидел книгу молодого (младше меня на целых 7 лет) швейцарского писателя Жоэля Диккера.
Очень понравилась его манера раскрутки сюжета. Первой прочитанной книгой этого автора стала Правда про справу Гаррі Квеберта.
Не берусь утверждать, что он прямо гениальный автор детективов, хотя различные литературные награды это подтверждают, но то ли я давно не читал детективов, то ли действительно очень хорошо написано.
6. Далеко не отходя от кассы сразу накинулся на вторую книгу Жоэля Диккера – Зникнення Стефані Мейлер.
Эту книгу читать было несколько сложнее – уж очень много сюжетных линий, которые вплетаются в основной сюжет, и очень много действующих персонажей. Я список главных героев, в конце книги, открывал, буквально, с началом каждой новой главы в книге, потому что уже не понимал о ком речь. Хотя, может это старость…
7. И снова Джим Кей + Джоан Роулинг Гаррі Поттер і в’язень Азкабану. Ілюстроване видання
Учитывая, что сегодня 6 октября 2020 – я опять опозорюсь в этом году, но уж как есть. Хоть этот год и самый идиотский из всех, которые были, и многие конечно могут удивиться: “Чудило – карантин же несколько месяцев, кто ж тебе мешал читать!?” Ну не знаю – я пашу как трактор, хорошо хоть с выходными! Но времени на чтение не очень-то много.
8. Террі ПратчеттКолір магії
«Колір магії» — перший роман із серії «Дискосвіт»
Почав читати цикл романів Террі Пратчета. 1 є, 40 попереду. Навіть не знаю скільки це мені часу знадобиться, щоб з такою швидкістю читання все це прочитати.
9. Гаррі Поттер і Келих Вогню. Ілюстроване видання
Остання на цей час ілюстрована книга про Гаррі Поттера. Ставив питання у фейсбуці А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ – можливо п’ята книга вийде у 2021-у. Але з цим короновірусом нічого загадувати не можна. Хто ще не читав український переклад та/або не бачив ці книги на будь якій іншій мові – не пошкодуйте грошей! Дуже крутезні ілюстрації!!!
Так… 19 грудня… 9 книжок… це ганьба 🙁
Цікаво чи можна додати ці чотири книги про Гаррі Поттера ще раз – я іх у цьому році прослухав ще раз, бо жінка читала їх дітям перед сном.
Саме тупе у цій ситуації те, що я за цей рік тільки у ВСЛ купив 72 книжки. Так – багато дитячих, але ж… коли це все читати я не розумію!
10. Ну хоть до десятки добил. Мартин Брест.Верочка. Читать не всем! Возможен разрыв пукана.
Кстати это вторая книга, добавленная мной на Goodreads.
Всё-равно на следующих год зафигачу 52 книги в челлендж. Должен же я когда-нибудь всё-таки добраться до конца!
31.12.2020 15:43
Кстати к вопросу о пандемиях, карантинах и “куче свободного времени” – полтора часа назад закончил работать. Не знаю у кого была эта куча, но со мной никто не поделился.
Продолжаем с именными брендами. Первая часть.
Первая часть меня удивила не сильно, большинство брендов были более-менее на слуху и, соответственно, о их создателях тоже было известно. Но вот при сборе информации для второй части всё чаще попадаются удивительные для меня сведения.
Lacoste
Удивление первое. Оказалось, что футболку с крокодильчиком придумал теннисист и бизнесмен Жан Рене Лакост. Одна из версий происхождения крокодила – фаны придумали ему такое прозвище за цепкую игру на корте. Другая версия – он предложил пари капитану команды по теннису на кожаный чемодан во время кубка Девиса.
Dunhill Альфред Данхилл — основатель династии предпринимателей, открывший свой табачный магазин в 1907 году. Ныне компания разделена на две составляющие — марка Dunhill, занимающаяся табаком, и Alfred Dunhill, выпускающее роскошные одежды, часы и аксессуары. До 1982 года компанией выпускались сигары и папиросы. Эта продукция все еще выпускается и её ассортимент доступен во многих странах.
Fender
Создатель легендарных гитар Fender, Лео Фендер сам никогда не играл на этом музыкальном инструменте – он был электронщиком и изобретателем.
Singer Айзек или Исаак Меррит Зингер американский изобретатель и промышленник. Внёс существенный вклад в усовершенствование конструкции швейной машины и основал компанию «Зингер». Не знал, что компания выпускала очень много всякой всячины для армии США. А у чудака была очень интересная и насыщенная жизнь :).
Mary Kay
А вот и вторая представительница прекрасного пола в списке именных брендов. Первой была конечно же Коко Шанель.
История компании началась с книги, которую планировала написать Мери Кей Эш (Вагнер) для женщин, планирующих открыть свой собственный бизнес. Однако эта книга превратилась в бизнес-план для собственной компании, которую она планировала создать со своим новым мужем. К сожалению он скончался от сердечного приступа через месяц после создания компании и Мери Кей продолжила создавать компанию со своими сыновьями от первого брака.
Она написала несколько очень успешных книг.
Mars
Думаю все знакомы с батончиками Snickers, MARS, Twix, Bounty, Milky Way, M&M’s и другими. Все их изготавливает компания Mars, Incorporated. Как оказалось, для меня лично, никакого отношения к названию планеты название компании не имеет. Компания была основана в 1911 году Фрэнком Марсом. Сейчас компания является крупнейшей кондитерской компанией, хотя выпускает много других категорий товаров – например, корма для животных.
Wrigley
И чтобы не отходить далеко от темы еды, сладостей и т.п. вспомним самую известную жвачку 90-х – Wrigley’s Spearmint. Производит её компания Wrigley, основателем которой был Уильям Ригли. Что интересно – принципиально дизайн упаковки жвачки Wrigley’s Spearmint не менялся практически с 1905 года. Сейчас дизайн упаковкой их самых известных жевательных резинок выглядит так:
Jacuzzi
Одно из названий, которое для меня стало неожиданностью. Нет, я знал, что общеупотребительное теперь название ванн – джакузи – пошло от названия изделия. Ну как ксероксы мы называем ксероксами, а не копировальными автоматами. Но я не знал, что, на самом деле, название изделия – это название фирмы. А название фирмы – это американское (кстати ошибочное) прочтение итальянской фамилии Якуцци.
Фирма была основана одним из семи братьев – эмигрантов из Италии. Причём она была основана в 1917, а самими ваннами начала заниматься только в 1956 году.
Интересно, что сами американцы могут вас и не понять, если вы спросите: “Есть ли у вас джакузи?”. Они ванну с бульбашками называют spa jest или hot tub.
Converse
Тоже не знал, что это фамилия основателя. Думал, что это просто название марки кед.
Компанию Converse Rubber Shoe основал в 1908 году в городе Малден штат Массачусетс Маркус Миллс Конверс. Первоначально фирма выпускала теплую обувь и только спустя несколько лет переключилась на спортивную.
Кстати название вида обуви “кеды” тоже из разряда ксероксов :). Подразделение спортивной обуви фирмы Converse называлось KEDS.
Я как-то писал, что у основателей автомобильных и парфюмерных компаний плохо с фантазией и очень большое эго. Так вот – у строителей и производителей инструментов всё точно так же. Хотя конечно это больше традиция XVIII – XIX и начала XX веков. В середине и конце XX от этой традиции отошли, но сейчас она опять возрождается.
Stanley
Наверное это было очевидно для многих, но я как-то просто не задумывался, что это действительно фамилия основателя компании. Основатель: Фредерик Трент Стенли. Сейчас компания объединилась с другой известной фирмой по производству инструментов Black&Decker.
Black&Decker
Компания была основана двумя инженерами, Дунканом Блэком (Duncan Black) и Алонзо Деккером (Alonzo Decker), в 2010 году. Одна из немногих компаний, которая до сегодняшнего дня не сменила кардинально свой профиль – они как занимались производством инструментов, так и занимается сейчас. Компания в своё время поглотила немало других инструментальных компаний. Например:
Baldwin
Delta Machinery
Dewalt
Emhart Teknologies
Kwikset
Oldham Blades
Porter Cable
Price Pfister
Weiser Lock
Многие из них так же получили свои названия по именам основателей. Раймонд Деволт (Raymond E. DeWalt) основал свою компанию в 1922 году.
Henkel & Schwarzkopf Фриц Хенкель и Ганс Шварцкопф сначала создали две независимых компании, которые занимались производством стирального порошка и шампуня соответственно.
Сейчас объединённая компания производит широкий спектр продукции от моющих и чистящих средств до строительных материалов, смесей, герметиков и прочего.
Думаю для второй части достаточно. Буду собирать информацию для третьей части.
